Контактор КТ 6053 630А

Контактор електромагнітний залучений для увімкнення та вимкнення струмоприймачів на номінальну напругу до 380V змінного струму частотою 50 або 60 Герц

Контактори
Контактори КТ — це апарати дистанційної дії, призначені для частих увімкнень і вимкнень силових електричних ланцюгів у разі нормальних режимів роботи.

Електромагнітний контактор являє собою електричний апарат, призначений для комутації силових електричних ланцюгів. Замикання або розмиття контактів контактора відбувається найчастіше за допомогою електромагнітного приводу.

Класифікація електромагнітних контакторів
Загально промислені контактори класифікуються:

• за родом струму головного ланцюга та ланцюга керування (вмикальної котушки) — сталого, змінного, постійного та змінного струму;

• за числом головних полюсів — від 1 до 5;

• по номінальному струму головного ланцюга — від 1,5 до 4800 А;

• за номінальною напругою головного ланцюга: від 27 до 2000 В постійного струму; від 110 до 1600 В змінного струму частотою 50, 60, 500, 1000, 2400, 8000, 10 000 Гц;

• за номінальною напругою, що містить котушки: від 12 до 440 В постійного струму, від 12 до 660 В змінного струму частотою 50 Гц, від 24 до 660 В змінного струму частотою 60 Гц;

• за наявності допоміжних контактів — з контактами, без контактів.

Контактори також розрізняються за родом приєднання провідників головного ланцюга та ланцюга керування, способу монтажу, різновиду приєднання зовнішніх провідників тощо.

Зазначені ознаки знаходять відображення в типі контактора, який присвоєний підприємством-виробником.

Нормальна робота контакторів допускається

• за напруги на затискачі головного ланцюга до 1,1 і ланцюга керування від 0,85 до 1,1 номінальної напруги відповідних ланцюгів;

• у разі зниження напруги змінного струму до 0,7 від номінального, що містить котушку, має утримувати якір електромагнітного контактора в повністю притягнутому положенні та під час зняття напруги не утримувати його.

Випускаються промисловістью серії електромагнітних контакторів розраховані на застосування в різних кліматичних поясах, роботу в різних умовах, що визначають місце розміщення під час експлуатації, механічними впливами та вибухонебезпекою довкілля середовища і, зазвичай, не мають спеціального захисту від дотиків і зовнішніх впливів.

Конструкція електромагнітних контакторів

Контактор складається з таких основних вузлів: головних контактів, дугогасильної системи, електромагнітної системи, допоміжних контактів.

Головні контакти замикаючи та розмикаючи силовий ланцюг. Вони мають бути розраховані на тривале проведення номінального струму та на виробництво великої кількості увімкнень і вимкнень за великої їх частоти. Нормальним вважають положення контактів, коли втягувальна котушка контактора не обтікається струмом і звільняє всі наявні механічні засувки. Головні контакти можуть здійснюватися важільного та місткового типу. Важільні контакти припускають поворотну рухому систему, місткові — прямоходову.

Запашні камери контакторів постійного струму побудовані на принципі гасіння електричної дуги поперечним магнітним полем у камерах із поздовжніми щілинами. Магнітне поле в переважній більшості конструкцій збуджується послідовно увімкненою з контактами дугогасальною котушкою.

Запашна система забезпечує гасіння електричної дуги, яка виникає у разі розмикання головних контактів. Способи гасіння дуги та конструкції дугових систем визначаються родом головного ланцюга та режимом роботи контактора.

Електромагнітна система контактора забезпечує дистанційне керування контактором, тобто вмикання і вимкнення. Конструкція системи визначається родом струму та ланцюга керування контактора та його кінематичною схемою. Електромагнітна система складається із осердя, якоря, котушки та кріпильних деталей.

Електромагнітна система контактора може розраховуватися на увімкнення якоря й утримання його в замкнутому положенні або тільки на увімкнення якоря. Утримання ж його в замкнутому положенні в цьому разі здійснюється засувкою.

Вимкнення контактора відбувається після зневоднення котушки під дією вимикальної пружини або власної ваги рухомої системи, але частіше пружини.

Допоміжні контакти. Виробляють перемикання в ланцюгах керування контактора, а також у ланцюгах блокування й сигналізації. Вони розраховані на тривале проведення струму не більш ніж 20 А, і вимкнення струму не більш ніж 5 А. Контакти здійснюються як замикаючі, так і розмикаючі, у більшості випадків місткового типу.

Контактори змінного струму виконуються з дугогасними камерами з деонною решіткою. У разі виникнення дуга рухається на решітку, розбивається на низку дрібних дуг і в момент переходу струму через нуль гасне.

Електричні схеми контакторів, що складаються з функціональних струмопровідних елементів (котушки керування, головних і допоміжних контактів), здебільшого мають стандартний вигляд і вирізняються лише кількістю і типом контактів і котушок.

Важливими параметрами контактора є номінальні робочі струм і напруження.

Номінальний струм контактора — це струм, який визначається умовами нагрівання головного ланцюга, якщо немає увімкнення або вимкнення контактора. Причому контактор здатний витримати цей струм три замкнутих головних контактів упродовж 8 годин, а перевищення температури різних його частин не має бути більш допустимою величини. У разі повторно-краткісного режиму роботи апарата часто користуються поняттям допустимого еквівалентного струму тривалого режиму.

Напруга головного ланцюга контактора — найбільша номінальна напруга, для роботи, за якої призначений контактор. Якщо номінальні струм і напруги контактора визначають для нього максимально допустимі умови застосування в тривалому режимі роботи, то номінальні робочий струм і робоча напруга визначаються даними умовами експлуатації. Так, номінальний робочий струм — струм, який визначає застосування контактора в цих умовах, встановлених підприємством-виробником залежно від номінальної робочої напруги, номінального режиму роботи, категорії застосування, типотворення та условий эксплуатации. А номінальна робоча напруга дорівнює напруженню мережі, у якій у цих умовах може працювати контактор.

Контактори мають вибиратися за такими основними технічними параметрами:

1) за призначенням та сферою застосування;

2) за категорії застосування;

3) за величиною механічної та комутаційної зносостійкості;

4) за числом та виконанням головних і допоміжних контактів;

5) за родом струму та величинами номінальної напруги та струму головного ланцюга;

6) за номінальною напругою і споживаною потужністю, що містять котушок;

7) за режимом роботи;

8) за кліматичним виконанням та категорії розміщення.

Контактори постійного струму призначені для комутації ланцюгів постійного струму та, зазвичай, наводяться в дію електромагнітного постійного струму. Контактори змінного струму призначені для комутації ланцюгів змінного струму. Електромагніти цих ланцюгів можуть бути як змінного, так і постійного струму.

Контактори постійного струму.

Зараз застосування контакторів постійного струму та відповідно нові їхні розробки їх тому скорочуються. Контактори постійного струму випускаються переважно на напругу 22 і 440 В., струми до 630 А., однополюсні та двополюсні.

Контактори серії ККД 100Е призначені для комутування головних ланцюгів і ланцюгів керування електроприводом постійного струму напругою до 220 В.

Контактори випускаються на номінальні струми від 25 до 250 А.

Контактори серії КПВ 600 призначені для комутації головних ланцюгів електроприводів постійного струму. Контактори цієї серії мають два виконання: з одним замикальним головним контактом (КПВ 600) і з одним розмикальним головним контактом (КПВ 620).

Керування контакторами здійснюється від мережі постійного струму.

Контактори випускаються на номінальні струми від 100 до 630 А. Контактор на струм 100 А має масу 5,5 кг, на 630 А - 30 кг.

Наприклад:

Контактори змінного струму: К0Т600, КТ7000

КТ (КТП) — Х1 Х2 Х3 Х4 С Х5

Х1 — номер серії, 60, 70.

Х2 – величина контактора: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Х3 — число полюсів: 2, 3, 4, 5.

Х4 — додаткове значення специфічних особливостей серії: Б — модернізовані контакти; А — підвищена комутаційна здатність за напруги 660 В.

С — контакти з металокерамічними накладками на основі срібла. Те, що немає літери, означає, що контакти мідні.

Х5 — кліматичне виконання: У3, УХЛ, Т3.

Контактори змінного струму будуються, зазвичай, триполюсними з замикальними головними контактами. Електромагнітні системи здійснюються шелтованними, тобто набраними з окремих ізольованих одна від одної пластин завтовшки до 1 мм. Котушки низькоомні з малою кількістю витків. Основну частину опору котушки становить її індуктивне опору, яке залежить від величини проміжку. Тому струм у котушці контактора змінного струму у разі розімкнутої системи в 5-10 разів перевищує струм у разі замкнутої магнітної системи. Електромагнітна система контакторів змінного струму має короткозамкнуту витоку на осердя для усунення гудіння та вібрації.

На відміну від контакторів постійного струму режим увімкнення контакторів змінного струму важчий, ніж режим вимкнення через пусковий струм асинхронних електродвигунів із короткозамкнутим ротором. Крім цього, наявність дреспергу контактів під час увімкнення призводить у цих умовах до великого зношування контактів. Тому боротьба з дрепом під час вмикання тут набуває першорядного значення.