Пускачі,контактори

Навіть найдосвідченіші налагородники електрообладнання і просто фахівці з вищою освітою далеко не завжди можуть пояснити принципову різницю між електромагнітним пускачем і контактором змінного струму. 

Загальним між контактором і пускачем є те, що обидва вони призначені для комутації ланцюгів, зазвичай силових. Тому контактори та пускачі часто використовують для запуску двигунів змінного струму, а також для введення/виведення ступенів опору, якщо цей пуск реостатний.

І контактор, і пускач, крім силових контактів, обов'язково має у своєму складі хоча б одну (а найчастіше — далеко не одну) пару контактів для ланцюга керування: нормально замкнуту або нормально розімнуту. Цим контактори та пускачі схожі. А чим вони, все-таки, відрізняються?

За номенклатурою багатьох торгових організацій електромагнітні пускачі проходять як «мологабаритні контактори змінного струму». Так, може, відповідь на питання криється в компактності пускача? Адже дійсно варто тільки взяти в руки контактор і пускач з однаковим номінальним струмовим навантаженням, і різниця в їхніх габаритах стане  істотно помітна. До того ж треба зазначити, що слабкострумових контакторів, наприклад, на 10 амперів, просто не випускають. Тому для комутації слабких ланцюгів доводиться використовувати суто пускачі, які вирізняються зовсім невеликими розмірами. Так що габарити — це дійсно одна з відмінностей між контакторами та пускачами.

Друга відмінність полягає в конструкції. Будь-який контактор має у своєму складі потужні пари силових контактів, обладнані дугогасильними камерами. Власного корпусу контактор не має і монтується в спеціальних приміщеннях, що закриваються на ключ, щоб уникнути доступу сторонніх осіб і впливу атмосферних опадів.

А ось силові контакти пускача завжди закриті під пластиковим корпусом, але громіздких дугогасних камер у них немає. Це призводить до того, що в складі потужних ланцюгів із частими комутаціями пускачі не монтують із побоювання, що контакти їх менш захищені від електричної дуги, що часто виникає, ніж у контакторів змінного струму.

Зате пускач має вищий ступінь захисту електрообладнання, особливо якщо він обладнаний додатковим металевим кожухом. Тоді пускач можна встановлювати хоч просто неба, чого ніколи не можна зробити з контактором.

Третя відмінність між контактором змінного струму та пускачем полягає в їх призначенні. Хоча пускачі часто застосовують для подавання електроживлення на нагрівачі, електромагнітні котушки, різні потужні світильники та інші електроприймачі, основне їхнє призначення — запуск асинхронних трифазних двигунів змінного струму.

Тому будь-який пускач має три пари силових контактів, а його контакти керування призначені для утримання пуска в ввімкненому стані та для складання складних ланцюгів керування, що передбачають, наприклад, реверсивний пуск.

Водночас контактор призначений для комутації абсолютно будь-якого силового ланцюга змінного струму. Тому й кількість полюсів, тобто пара силових контактів, контактора буває різним — від двох до чотирьох.

Ось за цими трьома відмінностями силові електромагнітні комутаційні пристрої змінного струму та були поділені на контактори та пускачі.